Чи є особливості створення Плану управління відходами для морського порту?

Створення Плану управління відходами для морського порту має певні особливості, проте загальна логіка його підготовки залишається такою ж, як і для будь-якого іншого підприємства. Законодавчі вимоги щодо класифікації, обліку, тимчасового зберігання, передачі відходів спеціалізованим організаціям, визначення відповідальних осіб та контролю виконання Плану є обов’язковими незалежно від того, чи діяльність здійснюється у порту, чи на іншій території будь-якого іншого підприємства.

Тобто в основі портового документа лежать ті самі положення Закону України «Про управління відходами», це означає, що План повинен включати:

• класифікацію відходів за видами та класами небезпеки;

• облік утворених відходів із зазначенням обсягу, виду, місця та часу утворення;

• порядок тимчасового зберігання відходів у межах дозволених територій;

• порядок передачі відходів ліцензованим операторам для утилізації, переробки або знешкодження;

• визначення відповідальних осіб за управління відходами;

• навчання персоналу та інструктаж щодо дій у звичайних і аварійних ситуаціях;

• контроль виконання Плану та регулярний перегляд для відповідності чинному законодавству.

Особливості, пов’язані з морським портом

Особливість управління відходами в морському порту полягає не стільки у видах відходів, скільки в умовах їх утворення, просторових обмеженнях та зонах відповідальності, встановлених адміністрацією морського порту, а також у вимогах до операторів причалів.

Оператор причалу працює не на приватно контрольованій території, а в межах зон, визначених адміністрацією порту. Саме ці зони відповідальності визначають правила тимчасового зберігання відходів, місця їх розміщення, вимоги щодо прибирання після вантажних операцій та порядок реагування на надзвичайні ситуації.

Зони відповідальності визначають:

• території, на яких компанія може здійснювати перевалку та тимчасове зберігання вантажів;

• межі, у яких дозволено проводити прибирання та використання сорбентів/бонів;

• обов’язки щодо запобігання потрапляння відходів та залишків вантажу у воду;

• порядок взаємодії з портовими службами та капітаном порту під час аварійних ситуацій.

Дотримання зон відповідальності є критично важливим для:

• запобігання забрудненню акваторії та території порту;

• забезпечення безпеки судноплавства;

• відповідності міжнародним та національним нормам управління відходами;

• уникнення адміністративних санкцій та затримок у вантажних операціях.

У морському порту є високий ризик, що відходи або залишки вантажів потраплять у воду.

План має передбачати:

• постійний візуальний контроль акваторії;

• застосування бонів і сорбентів для локалізації розливів;

• прибирання залишків сипучих вантажів;

• системи пилопригнічення для вантажів, що утворюють пил (зерно, руда, вугілля).

Мета: запобігання забрудненню акваторії та берегової смуги, захист морського середовища.

Ще однією характерною рисою є робота з небезпечними вантажами. У порту такі вантажі можуть проходити перевалку у значних обсягах, тому План управління відходами повинен передбачати заходи для безпечного збору та передачі відходів, що утворюються внаслідок їх обробки, з урахуванням вимог  норм, які регулюють морське перевезення та охорону морського середовища. Взаємодія з капітаном порту, екологічними службами та диспетчерськими підрозділами включається у План як окрема організаційна вимога, що не характерно для звичайного підприємства.

Процеси, у межах яких можуть утворюватися специфічні для морського порту відходи

Утворення специфічних відходів у морському порту пов’язане насамперед із технологією перевалки вантажів, особливими умовами доступу до акваторії та регламентованими зонами роботи, встановленими адміністрацією порту. Оператор причалу працює в середовищі, де будь-яке пересипання, розлив чи механічне пошкодження вантажу може призвести до появи матеріальних залишків, що підпадають під визначення відходів відповідно до чинного законодавства.

Відходи можуть утворюватися як у процесі прийому судна до перевалки, так і після завершення операцій. Найпоширенішими є залишки, що накопичуються під час очищення перевантажувальних ліній та внутрішніх поверхонь, які не підлягають подальшій реалізації. Під час механізованих вантажно-розвантажувальних робіт частина сипучих або пилових матеріалів осідає на причалах, техніці та прилеглих поверхнях, утворюючи залишки, які необхідно зібрати та передати спеціалізованим організаціям у сфері управління відходами. Такі пилові та сипучі залишки є однією з найтиповіших портових категорій відходів, оскільки їх повне усунення практично неможливе через відкритість простору, вплив вітру та технічні коливання обладнання.

Окремо слід виділити процеси ліквідації розливів наливних вантажів і технічних рідин. У цьому випадку відходи утворюються вторинно — не від самих розливів, а внаслідок застосування сорбентів, локалізаційних матеріалів, бар’єрів та інших засобів стримування і збирання. Усі використані матеріали після інцидентів належать до категорії відходів, оскільки втрачають первинні властивості та містять залишки забруднюючих речовин.

У процесі технічного обслуговування портового обладнання також неминуче утворюються відходи: фільтри, залишки мастильних матеріалів, забруднені інвентарні засоби, що використовуються під час ремонту та регламентних робіт. Це характерно для багатьох підприємств, проте у порту такі процеси є частішими через високу інтенсивність експлуатації перевантажувальної техніки та безперервний графік роботи.

Значним джерелом відходів є також робота з тарою та пакуванням вантажів. Частина пакувальних матеріалів під час перевалки пошкоджується, забруднюється або втрачає споживчі властивості, що призводить до їх переходу в статус відходів. Це особливо властиво портам, які працюють з широкою номенклатурою вантажів, у тому числі такими, що потребують спеціальних умов зберігання.

Відповідно до п. 5 ст. 47 Закону України «Про управління відходами», утворювачі побутових відходів, які передають такі відходи до об’єктів управління побутовими відходами, пунктів приймання або роздільного збирання відходів від продукції, на яку поширюється розширена відповідальність виробника, або…

Відходи хімічних препаратів, що складаються або містять небезпечні речовини 18 01 06*:

• містять небезпечну властивість: екотоксичність (НВ 14) з кодами щодо виду небезпечного впливу: H410, H411, H412;

• та небезпечну властивість: …