Виробнича територія є ключовим елементом у структурі населених пунктів і охоплює розміщення промислових підприємств та пов’язаних із ними об’єктів, комплексів наукових установ із дослідними виробництвами, а також комунально-складських споруд — баз, складів, гаражів, автопарків, трамвайних і тролейбусних депо тощо. 

До складу виробничої території також належать підприємства з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, санітарно-захисні зони промислових підприємств, об’єкти зовнішнього транспорту, а також шляхи позаміського та приміського сполучення. Така територія забезпечує функціональну взаємодію виробничої, транспортної та комунальної інфраструктури, сприяючи збалансованому розвитку міського середовища.

Принципи розташування підприємств у промислових зонах

Промислові підприємства рекомендується групувати за технологічними та санітарними ознаками з урахуванням класу небезпеки виробництва. Це дозволяє зменшити негативний вплив шкідливих виробництв на навколишнє середовище та житлові райони, а також раціонально використовувати спільну інженерну, транспортну й комунальну інфраструктуру. 

Оцінку придатності території для розміщення промислово-цивільного будівництва необхідно проводити відповідно до критеріїв, наведених у додатку № 1 ДСП № 173-96. Під час вибору земельних ділянок, затвердження проєктної документації та введення в експлуатацію промислових об’єктів обов’язковим є експертний висновок органів і установ Держспоживслужби за встановленою формою. Не допускається розміщення підприємств харчової, фармацевтичної та легкої промисловості поруч із виробництвами I–II класів небезпеки, щоб уникнути негативного впливу на якість продукції, умови праці та санітарно-епідемічну ситуацію.

Вибір місця промислових вузлів

Промислові зони слід розміщувати на підвищених ділянках із добрим природним провітрюванням, з підвітряного боку від житлових масивів. У гірських місцевостях доцільно відокремлювати виробничі зони від житлових по різні боки водорозділу. Забороняється будівництво промзон між водоймою та житлом, а також вище течії річки відносно житлових кварталів або рекреаційних територій.

Санітарно-захисні зони

Відповідно до п. 5.4 Правил № 173, від житлової забудови промислові, сільськогосподарські та інші об'єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, за неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами.

Розмір СЗЗ визначається:

• класом небезпеки підприємства;

• видами шкідливих факторів (викиди, шум, вібрації, випромінювання тощо);

• рельєфом місцевості, метеоумовами, розою вітрів.

Розміри   санітарно-захисних   зон  для  нових  видів виробництв,  підприємств та  інших  виробничих об’єктів з новими технологіями, а  також  зміна  цих  зон  затверджуються Головою Державної служби з питань  безпечності харчових  продуктів  та захисту споживачів на підставі    результатів   проведення  державної санітарно-епідеміологічної експертизи відповідних матеріалів. 

Санітарно-захисна зона встановлюється від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об'єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об'єктів, у тому числі:

• для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних  установок та інших споруд тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів;

• для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних та іонізуючих випромінювань та інших шкідливих факторів  —  від будівель, споруд та майданчиків, де встановлено обладнання (агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;

• для теплових електростанцій, промислових та опалювальних котелень — від димарів та місць зберігання і підготовки палива, джерел шуму;

• для санітарно-технічних споруд та установок комунального призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів — від межі об'єкта.

Обмеження у межах СЗЗ

У межах санітарно-захисних зон забороняється:

• житлова забудова, дитячі, лікувальні та освітні заклади;

• розміщення парків, садів і спортивних споруд;

• вирощування сільськогосподарських культур у зонах із високотоксичними відходами.

У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:

• пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов'язані з обслуговуванням цього та прилеглих підприємств;

• приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.

Зміни СЗЗ

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) для підприємств і об’єктів, що проєктуються з використанням нових технологій або підлягають реконструкції, може бути збільшена за необхідності та за наявності належного техніко-економічного й гігієнічного обґрунтування, але не більше ніж утричі. Таке рішення допускається у випадках:

• відсутності ефективних способів очищення викидів;

• неможливості зменшити надходження до навколишнього середовища хімічних речовин, електромагнітних або іонізуючих випромінювань, а також інших шкідливих факторів до нормативно допустимих рівнів;

• розташування житлової забудови, оздоровчих та інших прирівняних до них об’єктів із підвітряного боку відносно підприємства — у зоні потенційного забруднення атмосфери.

Якщо навіть трикратне збільшення СЗЗ не забезпечує припинення шкідливого впливу підприємства на стан навколишнього середовища та здоров’я населення, необхідно приймати рішення відповідно до пункту 5.5 Правил № 173 — тобто розглядати питання про зміну місця розташування підприємства або технологічного процесу.

Впорядкування СЗЗ

Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони, залежно від її ширини, повинна становити:

• до 300 м — 60%;

• від 300 до 1000 м — 50%;

• понад 1000 м — 40%.

З боку сельбищної території необхідно передбачати смугу деревно-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м — не менше 20 м.

Проєкт організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проєктом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

Інженерна підготовка та обладнання території

Відведення поверхневих вод слід здійснювати через зливну каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку. Відведення, очищення і знешкодження поверхневого стоку з виробничої зони розробляється відповідно до діючих норм технологічного проектування.

Розрахунок водовідведення, розміщення очисних споруд каналізації, розміри санітарно-захисних зон повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил. Умови випуску стічних вод у водоймища встановлюються відповідно до вимог діючих документів.

При проектуванні або реконструкції промислових зон повинні бути розроблені заходи з утилізації рідких і твердих промислових відходів. Земельні ділянки для складування промислових відходів повинні відводитись з урахуванням їх специфіки в установленому порядку з умовою, що накопичені відходи підлягатимуть повторній утилізації або використанню з метою рекультивації території.

Під час проектування і будівництва промислових об'єктів потрібно передбачати заходи, які забезпечують гігієнічні нормативи звуку і вібрації на сельбищній території шляхом застосування містобудівних, будівельних та конструктивних рішень, адміністративно-організаційних заходів.

© Онлайн-консультант еколога підприємства, ТОВ «ОНЛАЙН МЕДІА», 2025