Якою має бути організація управління відходами під час переробки давальницької сировини в умовах функціонування ІСУВ (ЕкоСистеми) та відповідно до вимог Закону України «Про управління відходами»?

1. Опис фактичної ситуації

Підприємство-Виконавець орендує виробниче приміщення та обладнання. Виконавець є повноцінним оператором установок, самостійно здійснює технологічний процес і має чинні дозвільні документи, зокрема дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та дозвіл на спеціальне водокористування.

Підприємство-Замовник надає Виконавцю текстильну сировину для переробки на давальницьких умовах. На цій самій промисловій території Замовник має власний склад, який не передано в оренду Виконавцю.

Відповідно до чинного договору на переробку давальницької сировини всі зворотні відходи (горішок, очис, пух, плутанка) є власністю Замовника, а Виконавець зобов'язаний повернути їх Замовнику.

2. Ідентифікація відходів

Попередньо визначено, що у процесі переробки сировини утворюються:

• незворотні технологічні втрати (мікроволокно, випаровування), які обліковуються як технологічні втрати на джерелах викидів в атмосферне повітря Виконавця відповідно до чинного дозволу на викиди;

• відходи групи 04 згідно з Національним переліком відходів:

  • 04 02 21 — відходи від не підданих обробленню текстильних волокон (горішок, очис, пух, підміть);

  • 04 02 22 — відходи від підданих обробленню текстильних волокон (плутанка готової нитки).

3. Суть проблеми та ризики

Існує колізія між умовами договору та алгоритмами функціонування ІСУВ.

Відповідно до договору відходи повертаються Замовнику. Водночас в ІСУВ передачу відходів передбачено суб'єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів або зареєстровані як суб'єкти, що здійснюють збирання чи перевезення відходів.

Оскільки Замовник не є суб'єктом господарювання у сфері управління відходами, пряма передача йому відходів як їх власнику є проблематичною.

Разом із тим реєстрація об'єкта утворення відходів (ОУВ) на Замовника створює розрив екологічного обліку в межах однієї виробничої площадки: дозволи на викиди та спеціальне водокористування оформлені на Виконавця, тоді як ОУВ, що формується в результаті роботи того самого обладнання, буде зареєстрований на Замовника. Це може бути розцінено контролюючими органами як невідповідність.

4. Перелік питань для експертного аналізу

Щодо ідентифікації ОУВ. Хто саме в описаній ситуації повинен бути зареєстрований в ЕкоСистемі як утворювач відходів та здійснювати реєстрацію ОУВ: Виконавець (як фактичний оператор установок) чи Замовник (як власник сировини та складу)?

Щодо ризику розриву екологічного обліку. Чи розглядатиме Державна екологічна інспекція як порушення ситуацію, коли екологічний облік на одній виробничій площадці розділено: дозвільні документи щодо викидів і спеціального водокористування оформлені на Виконавця, а відходи, що утворюються в результаті тих самих технологічних процесів, обліковуються Замовником?

Щодо статусу суб'єкта, який здійснює збирання відходів. Зважаючи на те, що ІСУВ передбачає можливість передачі відходів суб'єктам, які здійснюють їх збирання, чи може Замовник набути такого статусу (зареєструвавши свій склад у відповідному реєстрі) з метою законного приймання відходів від Виконавця? Які вимоги висуваються до підприємства для набуття такого статусу виключно для поводження з відходами, що утворюються під час переробки власної давальницької сировини?

Щодо внесення змін до договору. Якщо варіант із набуттям статусу суб'єкта, який здійснює збирання відходів, є недоцільним, який із наведених варіантів внесення змін до договору є найбільш безпечним з точки зору дотримання вимог законодавства?

• Варіант 1 (делегування). Відходи переходять у власність Виконавця, який повністю бере на себе обов'язки щодо управління ними, а відповідні витрати включаються до вартості послуг з переробки.

• Варіант 2 (транзит). Замовник залишається власником відходів і несе витрати на їх оброблення, однак Виконавець за його дорученням здійснює передачу відходів зі свого ОУВ безпосередньо кінцевому суб'єкту господарювання, який здійснює їх оброблення, із відповідним відображенням операцій в ІСУВ.

5. Запит на розроблення покрокового алгоритму (дорожньої карти)

Зважаючи на обраний експертами оптимальний варіант, просимо розробити детальний алгоритм управління відходами на всіх етапах їх руху відповідно до вимог Закону України «Про управління відходами», чітко розмежувавши зони відповідальності Виконавця та Замовника.

Просимо висвітлити такі етапи:

1. Планування та облік. Розроблення Плану управління відходами підприємства та ведення обліку відходів.

2. Логістика та передача відходів. Формування картки перевезення відходів та організація їх передачі кінцевому суб'єкту господарювання, який здійснює оброблення відходів.

3. Відображення в ІСУВ. Порядок відображення операцій у декларації про відходи Виконавця та порядок обліку залишків відходів, що тимчасово зберігаються на складі.

4. Екологічний контроль. Перелік документів, які необхідно надати під час перевірки Державною екологічною інспекцією, а також аналіз типових помилок, що виникають під час роботи за схемами переробки давальницької сировини.