Повноваження територіальних громад стали більшими та розширилися на значні території. Водночас існують законодавчі обмеження щодо розпорядження землями, у межах яких громади мають діяти. Аби забезпечити це, необхідно виконувати чинні норми Земельного кодексу, а не вносити чергові зміни до нього.

На це звернули увагу в Комітеті Національної асоціації адвокатів з питань аграрного, земельного та довкілевого права за підсумками аналізу проєкту Закону № 11430 «Про внесення змін до статті 122 Земельного кодексу України щодо приведення у відповідність до положень цього Кодексу повноважень органів місцевого самоврядування стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування».

У НААУ нагадали, що з 2021 року в Україні землями комунальної власності територіальних громад уважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких громад. Виняток з цього правила становлять деякі категорії земель, а саме: оборони; природно-заповідного фонду; під державною нерухомістю; що використовуються органами держвлади тощо. Повний перелік винятків закріплений у п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу.

Повноваження органів виконавчої влади, ВР АРК, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені у ст. 122 ЗК. І, на думку авторів законодавчої ініціативи, ця норма, оскільки не містить перелік винятків, не узгоджується із Прикінцевими положеннями Кодексу. Тож законопроєктом наявний перелік додатково прописується у ст. 122 Кодексу.

На думку Комітету НААУ, для вирішення проблем, поставлених за мету авторами законодавчої ініціативи, ухвалювати новий закон не потрібно. Адже відповідні норми права у сфері регулювання земельних відносин територіальними громадами вже існують, їх необхідно лише виконувати.

Додатково у НААУ звернули увагу на те, що існує різниця між територіями громади та землями громади. Територія, на яку поширюються повноваження громади, - це вся територія територіальної громади незалежно від кількості та якості земельних ділянок, які її складають. Проте землі комунальної власності, якими територіальна громада може розпоряджатися, це лише ті, які набуті громадою у законний спосіб, які не перебувають у розпорядженні інших осіб і про що є відомості у Державному кадастрі.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:

а) передачі їм земель державної власності;

б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;

в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною;

г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад (стаття 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»), зокрема, належать:

• вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
• прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель;
• затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу.

Повністю із текстом зауважень до проєкту № 11430 можна ознайомитися за посиланням.