Під час виробництва олії, крім основної продукції (олія, шрот), утворюється лушпиння соняшнику. Відповідно до «Порядку обліку, зберігання та використання відходів, відходів як вторинної сировини і побічної продукції в олійно-жировій галузі» (розроблений УкрНДІОЖ НААН та погоджений із асоціацією «Укроліяпром» в 2015 р.), а саме згідно з розділом № 7 («Характеристика побічної (супутньої) продукції, що утворюється на підприємствах олійно-жирової галузі») лушпиння соняшнику віднесено до побічної продукції. Натомість екоінспекція наполягає на тому, що це є відходом, посилаюись на загальний класифікатор відходів ДК 005-96. Під час подачі статзвітності за рік лушпиння соняшнику не приймали у статистику як відходи, вказавши на роз'яснення розділу 7 вище зазначеного переліку. Екоіспектор вище зазначений перелік не визнає, аргументуючи тим, що цей Порядок не погоджений з Мінприроди (в разі погодження вимагає надати лист про таке погодження), визнаючи таким чином лише класифікатор відходів.
Як бути: лушпиння соняшнику це відхід чи побічна продукція? (Насіння соняшнику є давальницькою сировиною, утворений продукт: олія, шрот, фуз олійний та лушпиння соняшнику належить давальнику, у якого наше підприємство закуповує за потреби утворений продукт, в тому числі частину лушпиння соняшнику для використання його як біопалива на котельні для виробничих потреб. Проте цей аргумент теж не впливає на висновки екоінспекції – лушпиння соняшнику визначаєть як відхід).
Також прошу пояснити, чи має силу в Україні Директива ЄС №2008/98/ЄС (стаття. 5.1, на яке йде посилання, коли відходи розглядаються як побічні продукти)?
Норма закону
Поняття «відходи» визначене Законом України «Про відходи» (ст. 1), а саме:
«відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення».
Коментар експерта
Таким чином, якщо на підприємстві за виробництва олії утворюється лушпиння соняшнику, від якого підприємство не має наміру позбуватись шляхом утилізації чи видалення, а має намір його в подальшому використовувати, то лушпиння соняшнику неможливо віднести до відходів.
Також, за ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.
Факт утворення відходів чи вторинної сировини, побічної продукції повинен підтверджуватися технологічним регламентом процесу виробництва та документами матеріально-сировинного балансу.
Будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості, набувають юридичного статусу відходу з дати складання акту про їх утворення як відходи.
Що стосується Державного класифікатора України. Класифікатор відходів ДК 005-96 (далі – Державний класифікатор відходів), то відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» Державний класифікатор України призначений для використання в державній статистиці.
Норма закону
Метою використання Державного класифікатора України є «систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обґрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкодження та видалення відходів».
Відповідно до Державного класифікатора відходів об'єктами класифікації є вже утворені відходи.
Важливо
Якщо технологічним регламентом виробництва не передбачено утворення відходів «лушпиння соняшнику» і воно відсутнє як відходи в документах матеріально-сировинного балансу, в матеріалах первинного обліку та статистичній звітності, твердження, що лушпиння соняшнику є відходом – безпідставне.
На Директиву ЄС №2008/98/ЄС у даному випадку посилатись безпідставно, оскільки на сьогодні вона є частиною законодавства Європейського Союзу, а не України.
Підписанням «Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» (далі – Угода), Україна взяла на себе зобов’язання, у тому числі з впровадження положень Рамкової Директиви № 2008/98/ЄС Європейського парламенту та Ради від 19.11.2008 «Про відходи та скасування деяких директив» у національне законодавство від трьох до п’яти років від набуття чинності Угодою (набула чинності 01.09.2017).
На обґрунтування зазначеного вище у липні 2019 року Міністерством екології та природних ресурсів України в межах Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року, розроблений проект Закону України «Про управління відходами» та переданий до парламенту.
Вказаний законопроект є рамковим. Передбачається ухвалення ще 9 секторальних законів у сфері управління відходами, над якими в теперішній час триває робота в Мінприроди.
Станом на 29.08.2019 проект закону знятий з розгляду відповідно до вимог п. 1 ст. 95 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», – законопроекти, не прийняті Верховною Радою попереднього скликання в першому читанні за основу, вважаються знятими з розгляду і не розглядаються Верховною Радою нового скликання.
Коментар експерта
Таким чином, тільки після прийняття закону, в якому будуть застосовані (імплементовані) положення згаданої Директиви, на них можна буде посилатись як на чинне законодавство України.