Підприємство планує встановити дизельний генератор на території підприємства, як альтернативне джерело електроенергії. Чи необхідно проводити процедуру ОВД? Чи достатньо подати декларацію про провадження діяльності?
Дозвільні документи та технічна документація
Перелік документів дозвільного характеру визначений Законом України «Про перелік документів дозвільного характеру» і відповідно до частин третьої і восьмої статті 1 цього Закону забороняється вимагати від суб’єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, визначеного цим Законом.
Відповідно до Листа Мінекономіки від 18.07.2024 № 3622-06/51710-09, до документів дозвільного характеру, які можуть бути пов’язані з установленням суб’єктом господарювання генератора, відносяться:
дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;
дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
До технічної документації належить супровідна документація, яка надається виробником обладнання, а також дозволяє монтажним організаціям проводити установчі, монтажні, ремонтні роботи.
До технічної документації відносяться:
паспорт обладнання;
інструкція з експлуатації;
супровідна документація (рекомендації, попередження тощо);
гарантійний талон;
сертифікат.
Щодо необхідності отримання дозволу на викиди
Визначення терміна
Викид — надходження в атмосферне повітря забруднювальних речовин або суміші таких речовин.
Організоване стаціонарне джерело викиду — джерело викиду, з якого забруднюючі речовини надходять в атмосферне повітря через спеціально споруджені газоходи, димові труби, аераційні ліхтарі або інші споруди для відведення пилогазоповітряної суміші.
Генератор являється організованим стаціонарним джерелом викидів, відповідно перед початком своєї експлуатації вимагає отримання дозволу на викиди (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»).
Визначення терміна
Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі — Дозвіл) — це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам — підприємцям (далі — суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи, встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи» від 13.03.2002 № 302.
Важливо
У разі зміни параметрів стаціонарних джерел, їх кількості, кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, впровадження заходів щодо скорочення викидів до дозволів вносяться відповідні зміни шляхом отримання нового дозволу на викиди з урахуванням змін, що сталися на об’єкті (пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи» від 13.03.2002 № 302)
У період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб’єктами господарювання на підставі безоплатного подання до органів ліцензування, дозвільних органів та суб’єктів надання публічних (електронних публічних) послуг декларації про провадження господарської діяльності (далі — декларація), що містить відомості згідно з додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» від 18.03.2022 № 314, без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами викидів.
Коментар експерта
Отже, у процесі встановлення генератора, суб’єкт господарювання може або отримати новий дозвіл на викиди, в якому врахований генератор, як джерело викидів і в подальшому проваджувати свою діяльність, у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на підставі цього дозволу, або ж проваджувати свою діяльність, у частині викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на підставі поданої декларації. Існуючий дозвіл на викиди, у такому випадку анулюється.
У яких випадках необхідно здійснювати процедуру ОДВ?
Правові та організаційні засади здійснення оцінки впливу на довкілля визначені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – ЗУ «Про ОВД»).
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про ОВД», здійснення оцінки впливу на довкілля є обов’язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Також згідно з п. 22 ч. 2 та п. 14 ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про ОВД» зазначається, що сфера дії цього Закону поширюється на розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об’єктів, зазначених у пунктах 1-21 ч. 2 ст. 3 та у пунктах 1-13 ч. 3 ст. 3, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля» від 13.12.2017 № 1010.
Серед критерії, визначається планована діяльність, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля присутні наступні:
будівництва та/або розміщення у період воєнного стану газопоршневих та газотурбінних установок, зокрема когенераційних, блочно-модульних котелень, дизельних/бензинових та газових генераторів (потужністю від 1 МВт та більше), а також пов’язаних з ними мереж електро-, тепло-, газо-, водопостачання, вузлів обліку, іншого пов’язаного обладнання;
Коментар експерта
Отже, експлуатація та встановлення генератора у період воєнного стану не підпадає під категорії визначені ЗУ «Про ОВД» і не потребує здійснення процедури ОВД.