На підприємстві була проведена оцінка впливу на довкілля та отримано висновок. Чи повинно підприємство до отримання дозволу на викиди сплачувати екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на основі звіту з ОВД та висновку з ОВД?
Пригадаймо, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який має за основу Директиву № 2001/42 ЄС «Про оцінку впливу окремих планів та програм на навколишнє середовище», встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля з метою попередження та запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки.
Визначення терміна
Вплив на довкілля — будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров’я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об’єктів, історичних пам’яток та інших матеріальних об’єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об’єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.
Планована діяльність — планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об’єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об’єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначені правові підстави для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 302, дозвіл – це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Крім того, у ст. 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни-підприємці, що здійснюють викиди та діяльність яких пов’язана з впливом на стан атмосферного повітря, зобов’язані вживати технічні заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки стосовно охорони атмосферного повітря, Дозволів тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання спеціально уповноваженими органами виконавчої влади.
Крім того, відповідно до ст. 240 Податкового кодексу України, до платників екологічного податку віднесено суб’єктів господарювання та юридичних осіб, що під час провадження виробничої діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
Згідно з п. 249.3. Податкового Кодексу України, суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку.
Відповідно до ст. 33 до Закону України «Про охорону атмосферного повітря», особи, які винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря та не мають дозволу спеціально уповноважених органів виконавчої влади на такі викиди, несуть відповідальність згідно із законом.
Статтею 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення за викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів передбачена для посадових осіб адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чинне законодавство передбачає відшкодування державі збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. При цьому наднормативними вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.