Відповідно до Закону України «Про управління відходами» (далі — Закон), відходи поділяються на:

• відходи, що не є небезпечними (відходи, які не мають властивостей, що роблять їх небезпечними, наведені в Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними, наведено в додатку 3 Закону);
• небезпечні відходи (відходи, що мають одну чи більше властивостей, що роблять їх небезпечними, наведених у Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додатку 3 Закону).

Залежно від наявності небезпечних властивостей, вторинна сировина може бути віднесена як до відходів, що не є небезпечними (макулатура), так і до небезпечних відходів (наприклад, відходи, що містять оливи та нафтопродукти). Слід зазначити, що в Законі відсутнє визначення терміну «вторинна сировина». Дане поняття застосовується тільки у відношенні розширеної відповідальності виробника. Щодо вторинної сировини можливе застосування поняття «відходи, що підлягають відновленню», оскільки:

Перелік операцій з відновлення відходів наведено в додатку 2 Закону.

Виробничі залишки, віднесені до побічних продуктів не вважаються відходами. Побічні продукти повинні відповідати всім встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища. 

Відповідно до статті 9 Закону:

Критерії віднесення речовин або предметів до побічних продуктів та порядок віднесення речовин або предметів до побічних продуктів затверджуються Кабінетом Міністрів України. На початку червня 2023 року (09.06.2023) на сайті Міндовкілля було оприлюднено проєкт Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання віднесення речовин або предметів до побічних продуктів» (далі — проєкт Постанови), розроблений з метою реалізації положень частини другої статті 9 та пункту 4 частини першої статті 19 Закону.

Метою проєкту Постанови є визначення процедури та критеріїв віднесення речовин або предметів, що утворюються під час виробничого процесу, до побічних продуктів з метою ефективного використання їх як сировини в іншому виробництві чи як готової продукції, та забезпечення запобігання і мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей.

Проєктом Постанови затверджуються:

1. Порядок віднесення речовин або предметів до побічних продуктів (далі – Порядок);
2. Критерії віднесення речовин або предметів до побічних продуктів.

Порядок поширюється на суб’єктів господарювання, у яких під час виробничого процесу утворюються речовини або предмети, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція.

Відповідно до проєкту Постанови, для віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків:

• приймає рішення про доцільність віднесення виробничих залишків до побічних продуктів;
• запроваджує систему управління якістю або систему екологічного управління, яка повинна відповідати вимогам цього Порядку;
• забезпечує сертифікацію системи управління якістю або системи екологічного управління за стандартами Міжнародної організації із стандартизації (ISO) серії 9000 або серії 14000 відповідно чи за аналогічним національним стандартом;
• забезпечує відповідність виробничих залишків сукупності умов, визначених статтею 9 Закону України «Про управління відходами», та сукупності критеріїв віднесення речовин або предметів до побічних продуктів, затверджених Кабінетом Міністрів України (далі – критерії).
• щоквартально подає звіт про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів до інформаційної системи управління відходами.

Рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів приймає виключно утворювач виробничих залишків, шляхом занесення відповідних даних до облікового запису інформаційної системи управління відходами та проходження відповідного тесту на сукупність встановлених цим Порядком критеріям.

Критеріями віднесення речовин або предметів до побічних продуктів є:

• визначено подальше використання виробничого залишку;
• виробничі залишки використовуються у тому вигляді, в якому вони були утворені, без подальшого оброблення, крім нормальної виробничої практики, передбаченої галузевими стандартами;
• виробничі залишки утворюються як невід’ємна складова виробничого процесу;
• виробничі залишки відповідають всім встановленим вимогам до продукції, а також вимогам щодо захисту здоров’я людей і охорони навколишнього природного середовища, їх використання не становить небезпеки для здоров’я людей та навколишнього природного середовища.

Після прийняття рішення про віднесення виробничих залишків до побічних продуктів утворювач виробничих залишків автоматично засобами інформаційної системи управління відходами відноситься до реєстру побічних продуктів та повинен забезпечити наявність:

• опису виробничого процесу, який супроводжується технологічною схемою такого процесу, із зазначенням кожної стадії виробничого процесу, які підтверджують, що виробничий залишок утворився як невід’ємна складова виробничого процесу;
• обґрунтування, що додаткові операції при утворенні виробничих залишків є нормальною виробничою практикою, передбаченою галузевими стандартами, технічними регламентами, національними стандартами, кодексами усталеної практики (у випадку проведення таких додаткових операцій при утворенні виробничих залишків);
• сертифікованої системи управління якістю або системи екологічного управління;
• технічних умов, внесених до Головного фонду технічних умов України та бази даних «Технічні умови України», у разі застосування їх для підтвердження відповідності виробничих залишків критеріям;
• декларації виробника про відповідність та/або сертифікату чи іншого документу про відповідність від акредитованого органу з оцінки відповідності, який доводить, що матеріал або предмет відповідає вимогам, встановленим відповідним технічним регламентом, національним стандартом, міжнародним стандартом, технічними умовами або іншою технічною специфікацією;
• кінцевих споживачів;
• кваліфікованого персоналу.

Отже, речовини або предмети можуть набути статусу побічних продуктів у випадку, якщо суб’єкт господарювання:

• має вид діяльності (в такому випадку — виробництво паперу, гуми чи виробів з них (тобто відходи утворюються при виробництві основної продукції);
• під час виробничого процесу утворюються речовини або предмети, які можуть бути використані як сировина в іншому виробництві чи як готова продукція;
• речовини або предмети відповідають критеріям віднесення речовин або предметів до побічних продуктів;
• прийняте рішення про віднесення речовин або предметів до побічних продуктів.

Речовини, матеріали і предмети не можуть набути статусу побічних продуктів та є відходами у випадку, якщо:

• утворені відходи не пов’язані з виробництвом та не є метою даного виробництва (відсутній вид діяльності, у такому випадку не здійснюється виробництво паперу, гуми чи виробів з них);
• відсутнє рішення суб’єкта господарювання про віднесення речовин або предметів до побічних продуктів;
• речовини або предмети не відповідають критеріям віднесення речовин або предметів до побічних продуктів.